Горбенко Олексій Вікторович

Солдат, молодший сержант, командир міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальону.

12.10.1982-09.06.2022

Загину  поблизу н.п. Камишуваха, Луганської обл., внаслідок масованого артилерійського обстрілу, обстрілів з танку по позиціям

Найкраще про нашого Героя розкажуть його близькі і рідні. Саме таким вони знали Олексія і хочуть, щоб саме таким його пам'ятали і всі ми.

Льоша був хорошим сином для своїх батьків (нажаль вже покійних).

Льоша був люблячим братом для своєї рідної сестрички Оксани. Він її любив найбільше у своєму житті! Завжди захищав її, підтримував, допомагав їй у всьому. Навіть, коли вона вийшла заміж і стала мамою. Льоша допомагав її сім’ї.

А як він любив свого рідного племінника Даню! Даня був для Льоши ніби рідний син.

Люблячи і тепло Льоша ставився до своїх двоюрідних брата, сестри, племінниць, тьоть і дядь.

Також Льоша був дуже гарним хрещеним і кумом. Він ніколи не забував за своїх похресників.

А яким Льоша був другом!

Він був справжньою душею компанії. На нього можна було покластись в скрутну хвилину; він, якщо до нього звертались, допомагав всім чим міг.

Льоша весь час був веселим, жартівливим, від нього завжди віяло позитивом.

Були ще речі без яких Льоша не уявляв свого життя. Це – футбол, туризм, море, подорожі по Європі та Україні.